ПАНОРАМА УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ
Панорама української музики
Завершився ювілейний найкрупніший в Україні міжнародний музичний форум –„Київ Музик Фест’09”.
Удвадцяте в столиці України відшуміли музичні дійства, які потужною хвилею накрили осіннє місто. Цілий тиждень у Колонній залі Національної філармонії України, в Малому й Великому залах Національної музичної Академії, в Національній Спілці композиторів, у столичних храмах лунали твори різних авторів — хорові, камерні, симфонічні, для народного оркестру … Безплатно. На будь-який, навіть найвибагливіший, смак. У деякі дні відбувалося по кілька концертів, інколи навіть одночасно — на превеликий жаль, для багатьох меломанів.
Фестивальний тиждень був насичений і прем’єрними показами, які представляли як українських, так і зарубіжних композиторів і виконавців. Загалом свої твори презентували понад сто авторів, деякі з них приїхали з усіх куточків України.
Зокрема, п’ять концертів присвятили симфонічному жанру, чотири – хоровому мистецтву. У Міжнародний день музики, 1-го жовтня киян і гостей столиці порадували симфонічним тріалогом: Симфонічний оркестр Національної філармонії України під орудою швейцарського диригента Ніколя Фаріна інтерпретував сучасну симфонічну творчість України, Швейцарії та США. У концерті взяли участь відомий швейцарський композитор Жан Люк Дарбелле та американець Джон Гейбл, а у відкритті музичного дійства -- ще один американський композитор, Девід Вінклер.
На Фесті побував також литовський композитор Арвідас Мальцис: його чудовий твір виконав постійний учасник „КиївМузикФесту” – Національний ансамбль солістів „Київська камерата”. Звучала також музика композиторів Росії, Данії, Нідерландів, Австрії, Німеччини, Чехії, інших країн, але найбільше, звісно, українських.
Панорамою української музики, сучасного музичного процесу назвав співголова організаційного комітету фестивалю (його колега по оргкомітету – Євген Станкович) Мирослав Скорик на Круглому столі, що зібрався в Національній спілці композиторів України з приводу завершення «Київ Музик Фесту». І зазначив, що, попри фінансові труднощі — торік було виділено 500 тисяч гривень, а нинішнього лише 300 тисяч, – свято (а саме так перекладається слово „фест”) високої музики відбулось.
Шкода, що такий потужний музичний захід не мав належної реклами, інформації у місті!
– Протрималися двадцять років, — із сумом і радістю водночас констатував пан Мирослав. — Ми не можемо запрошувати знаменитостей з-за кордону. Вони їдуть до нас самі, отож намагаємося прийняти їх щонайкраще. А втім, не це головне. Фестиваль — один із небагатьох заходів, на якому молоді композитори можуть продемонструвати свій доробок, прослухати власні твори у виконанні відомих оркестрів, хорів, солістів, обмінятися думками, посперечатися, послухати своїх колег. Одним словом, це – своєрідна панорама, зріз сучасної музики. За двадцять літ у фестивалі взяли участь сотні наших колег. Нині представлена сучасна музична культура Одеси, Львова, Харкова, Полтави, Миколаєва, Луганська, Луцька, Дрогобича, Ужгорода… Загалом вісімнадцяти міст України. Це своєрідний творчий звіт і композиторів, і виконавців.
– З приводу програми фестивалю висловлювали й висловлюють різні думки, — поділилася відома композиторка Леся Дичко, чий ювілей збігся з фестивалем. — Комусь хочеться, щоб звучала тільки класика, а не авангард, скажімо, а хтось ратує за новинки. Але ж важливо представити сучасну музику в усьому розмаїтті. І не лише українську. Фестиваль повинен мати продовження. Скажімо, як було торік. Американський композитор Джон Гейбл після відвідин Києва влаштував у США кілька концертів української музики, де побували й наші колеги.
Окремо хочеться наголосити на духовній хоровій музиці. У нас склалися чудові відносини з Українською православною та греко-католицькою церквами. Цього року духовні твори сучасних композиторів звучали в Михайлівському Золотоверхому соборі у виконанні Хору Військового центру Cухопутних військ Збройних сил України із Чернігова та дитячих колективів. І хоча реклама була слабкенька, охочих послухати «ангельську» музику виявилося чималенько.
Від КиївФестівської криниці починають бити джерельця по всій Україні. А це означає, що ми перебудовуємося на тлі безвір’я та войовничого хамства. Виховувати, піднімати загал треба за допомогою музики. На державному рівні. Адже далеко не кожна країна має такі скарби.
Згадали й тих, хто стояв біля витоків «Київ Музик Фесту» або сприяв його розвитку, насамперед, Івана Карабиця, Володимира Симоненка. Власне, Іван Карабиць із самого початку визначив спрямування та засадничі завдання фестивалю, сказавши : «Не бійтеся різножанровості. Будь-який твір знайде свого слухача. Вони різні».
Цієї концепції дотримано: в межах програми прозвучали різнопланові твори — Валентина Сильвестрова, симфонічні імпрези вітчизняних композиторів, обробки народних пісень, модерна музика… Що цікаво, серед авторів нині переважали жінки. Невже українська музика фемінізувалася?..
Віддали шану й світлої пам’яті Івану Карабицю, Віталію Губаренку, Левку Ревуцькому — на концерті „In memoriа” прозвучали їхні твори. Передано з Данії в Україну рукопис Другого концерту Левка Ревуцького, який вважали втраченим.
На круглому столі перепало на горіхи нашому братові-журналісту. Зокрема, зазначили, що часом у пресі неправильно висвітлюють ту чи ту подію, не надаючи належної інформації про важливу подію. Скажімо, нещодавно в одній із столичних газет написали, буцімто фестивальні концерти відбуваються „за сприяння Національної Спілки композиторів і Міністерства культури і туризму”. Але ж саме Спілка композиторів є засновником Фестивалю, який проводить з Центром музичної інформації вже 20 років! Міністерство культури долучилося від четвертого фестивалю. А нині співучасником став ще й Центр музичної україністики та Академія мистецтв України. Активну участь у організації фестивалю беруть також Національна музична Академія України імені Петра Чайковського.
Секретар правління НСКУ Леся Олійник розповіла, що для зв’язку з публікою вже другий рік поспіль в Інтернеті на сайті Спілки ведуть щоденник, де висвітлюють перебіг подій по днях. Кожен охочий може висловити свої думки, побажання і враження від почутого на Фестивалі. Це дуже важливо для планування майбутніх заходів, вивчення загальних тенденцій. Адже цікаво, як слухач сприймає той чи інший твір.
Під час обговорення минулих подій дійшли думки: фестиваль набуває сили, стає міжнародним, його рамки розширюються. За його програмою нині відбулося двадцять три концерти різних жанрів і навіть спектакль Луганського театру „Тарас Бульба” на музику Сергія Турнєєва.
Майже всі виступи побудовані на прем’єрах – як українських, так і світових. Варто згадати хоча б проект Івана Тараненка „Містерія звуків”, вечори „Хорові імпрези”, „Старовинний клавесин і музичний авангард”, „У гармонії”, „Українське різнобарв’я”, „Із янголом на плечі”, численні дебюти... Кожен із них потребує глибокого аналізу й осмислення. Та важливо те, що українська музика розвивається і є фестивалі, де вона звучить на повну силу.