НОВИНИ

Концерт до 100-річчя Ігоря Шамо

         В цьому році по всій  Україні широко відзначається 100-річчя від дня народження видатного українського композитора, неперевершеного лірика, геніального пісняра, автора гімну Києва Ігоря Наумовича Шамо.
Великі різножанрові концерти, творчі зустрічі, конференції, круглі столи, музичні конкурси, присвячені цій визначній даті, вже пройшли: 
в Будинку звукозапису Українського радіо, з музичними колективами якого активно співпрацював композитор; в alma mater Ігоря Шамо Національній музичній академії України ім.Петра Чайковського, в якій він вчився у класика української музики ХХ ст. Б.М.Лятошинського; в багатьох музичних навчальних закладах в різних містах України, серед яких Київська дитяча музична школа №7, яка має честь носити ім’я Ігоря Шамо. Кияни знають, що одна з вулиць нашої столиці носить його ім’я – це Бульвар імені Ігоря Шамо на Русанівці. Він є почесним громадянином м.Києва, і немає в Україні, і не лише в нашій країні,  людини, яка б не знала унікальної пісні композитора на вірші Дмитра Луценка «Як тебе не любити, Києве мій».  Мабуть, це єдиний випадок в історії, коли гімн міста – це чарівний ліричний вальс, в якому зосередилась вся безмежна любов українців до своєї столиці.    Не можемо не згадати, що держава підтримала пропозицію Національної Спілки композиторів України, і Національний банк України на відзначення 100-річчя Ігоря Шамо випустив пам’ятну ювілейну монету, а Укрпошта – марку і конверт з портретом композитора.

Проте нетлінний пам’ятник композитору –  насамперед його музика. І в цей знаменний рік ми вкотре переконалися, що Ігор Шамо – універсальний Майстер з великої літери, високий професіонал, для якого не існує жодних жанрових обмежень. Адже він з однаковим блиском створював пісні і симфонії,  інструментальні концерти і камерні мініатюри, хорові і вокальні композиції, квартети і  розгорнуті фортепіанні цикли, тощо.

А до того ж був одним з першовідкривачів  жанру хорової опери («Ятранські ігри»), яку створив приблизно в один час з Євгеном Станковичем (фолькопера «Коли цвіте папороть»). І хоч вони базуються на абсолютно різних творчих концепціях, їх поява свідчить про новий історичний етап у ставленні до проблеми національної ідентичності в сучасній українській музиці. За що і потерпали обидва композитори, що тоді творили в політичних реаліях радянських часів. На щастя, з приходом Незалежності ми нарешті дочекалися повноцінної постановки фолькопери Є.Станковича. А от «Ятранські ігри» і досі не звучали у повному вигляді і не бачили сцени.

От і ювілейний  концерт «Світ музики Ігоря Шамо», що пройшов у Національній філармонії України 15 травня 2025, був задуманий Національною Спілкою композиторів України та Національним ансамблем солістів «Київська камерата» як відтворення найцінніших сторінок класичної творчості Ігоря Шамо і, безперечно, не міг оминути і не нагадати про його натхненне творіння – хорову оперу «Ятранські ігри».
 Концерт розпочався саме сценами з цієї опери, яка в цілому  побудована як втілення обрядового народного дійства, де звучать пісні календарного циклу – веснянки, купальські, жнивні. Цікаво, що в опері не використовується оригінальний фольклор. Завдання авторів -  І.Шамо та поета В.Юхимовича полягало у максимальному відтворенні самого духу, характерних  поетичних та музичних особливостей української народної пісні, а також бездоганного знання справжнього обряду. Авторам це блискуче вдалося, і у кожного, хто слухає і бачить це дійство, не виникає жодного сумніву в національній приналежності цієї музики. Певна символіка була і тому, що до виконання була запрошена творча молодь - Дівочий хор Київського музичного ліцею імені Миколи Лисенка (художня керівниця – Юлія Пучко-Колесник).  Натхнення і захопленість, яку продемонстрували юні виконавці, - свідчення вічної актуальності музики І.Шамо, спрямованої у майбутнє.

Дійсно, справжнє, щире ніколи не старіє. Це вкотре довів один з найпопулярніших творів композитора – Концерт для баяну з оркестром, виразно і проникливо виконаний баяністом Ігорем Саєнко. В Україні, мабуть, немає жодного виконавця на цьому інструменті (у світовому обігу він називається ще кнопковим акордеоном), котрий би не знав і не любив цієї музики. Це один з останніх творів Ігоря Шамо, його своєрідний ліричний заповіт, сповнений високої духовної досконалості. Невипадково він так гаряче був сприйнятий публікою.

В ареалі такого вишуканого ліризму знаходиться ще один інструментально-концертний твір І.Шамо – Концерт для флейти і струнного оркестру, який надає виконавцю щасливу можливість представити слухачеві багаті темброві можливості, всю розмаїту красу флейтового звучання. Соліст «Київської камерати» Дмитро Кузьмін повною мірою скористався цією нагодою, показавши бездоганну художню інтерпретацію авторського задуму.

Зовсім інший образний світ постає у Симфонії №3 («Пам’яті Героїв»), що стала драматичною і трагічною кульмінацією у творчій концепції концерту. Адже всі ми зараз переживаємо страшне вороже вторгнення, а саме це – трагедія війни і вічність пам’яті – є  темою цього твору, завжди актуального для всіх, хто ненавидить звірство і завжди пам’ятає тих, хто поліг за Україну.
У чотирьох частинах симфонічного циклу (1.Прелюдія, 2.Інтерлюдія, 3.Фуга-токата, 4.Постлюдія) послідовно постає емоційний світ симфонії, повний глибокої скорботи і, разом з тим, дієвого драматизму та просвітленого почуття віри в людину, в перемогу Добра і Справедливості.

Гуманістична спрямованість цієї музики,  пристрасний тон висловлювання, глибина виразної палітри, стилістична цільність, вмотивованість і високий професіоналізм роблять цей твір одним з найкращих зразків симфонічної творчості ХХ ст.

Виконання симфонії Ансамблем солістів «Київська камерата» під орудою Олега Маринченка було бездоганним. Не дивно, що ті, хто почули цей твір вперше, були вражені і підходили зі словами подяки до виконавців, а також до Тамари Ігорівни Шамо – дочки композитора, яка разом з Національною Спілкою композиторів України робить все можливе для того, щоб музика Ігоря Шамо жила і надихала все нові покоління музикантів та шанувальників  українського музичного мистецтва.

Пам’ятаємо Великого Майстра і вклоняємося його пам’яті!   

                                                                                                                                                                    Т.Н.